"Конкуренція була високою: близько тисячі учасників із 40 країн світу. До першої зустрічі треба було морально підготуватися і вийти максимально зібраним. У другій – не збавляти темп, а, навпаки, додавати, – згадує спортсмен. – Третя зустріч – найважчий етап, бо це був вихід із групи. Змагався з суперником з Ізраїлю", – розповідає Максим Ротар.
У півфіналі дзюдоїст змагався з досвідченим суперником: "Це спортсмен, який виступав на Європейському юнацькому олімпійському фестивалі і на чемпіонаті Європи. Він дуже сильний. Розумів: або гарантую собі медаль, або втрачаю шанс. Я дуже хотів потрапити у фінал", – каже Максим.
У фіналі Максим зустрівся зі спортсменом, який нині входить до десятки світового рейтингу.
"Фінал був складним радше фізично. Морально легше, бо розумів, що є серед переможців і медаль якась є. Але хотілося перемогти і завоювати золото. І мені це вдалося. Я не одразу зрозумів, що став переможцем, – усміхається спортсмен. – Після фіналу все було на автоматі: виграв, став на п’єдестал, переодягнувся, поїхав. Цілий день майже нічого не їв і не пив. А наступного дня, коли вже приїхав додому, зрозумів: я це зробив".
